Цукрова промисловість в Тернопільській області є однією з найдавніших галузей. Вона бере свій початок з ХІХ століття. Упродовж тривалого часу зазнала чималих змін і трансформації, однак не втратила своєї самобутності. Пропонуємо вам поринути в історичне минуле й дізнатися закономірності цього розвитку, а також особливості промисловості в регіоні загалом. Та те, як виробництво цукру й похідних від нього продуктів шкодить навколишньому довкіллю й нам самим. Далі на ternopil.name.
Особливість цукрової промисловості в Україні
Цукрова промисловість належить до провідної галузі, що вважається однією з найдавніших в Україні. Однак упродовж тривалого часу, вона то занепадала, то навпаки – розвивалася. Характер розміщення цукрової промисловості пов’язані передусім з розміщенням цукрових буряків у області. Це є дуже важливим моментом. Загалом, якщо розглянути особливості й можливості нашої країни, то ми можемо помітити, що найбільш розвиненою ця галузь є у кількох областях: Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Одеській, Харківській тощо. Варто у цей список додати й Тернопільщину. Вона є незмінним лідером за обсягами виробництва продукції.
Станом на сьогодні, в області діє 8 цукрових заводів. Вони виготовляють близько 10% продукції від загального обсягу в Україні. У минулому столітті річне виготовлення цукру на деяких підприємствах навіть досягав показника у 68 тис.тонн. Однак на території нашої держави ця галузь не завжди розвивалася дуже стрімко. Її значне падіння спостерігалося в роки розпаду Радянського Союзу та становлення української державності.
Проте після тривалого “застою”, лише у 2011 році вдалося розпочати будівництво цукрозаводів. Дуже скоро це призвело до покращення стану розвитку виробництва цукру. Але, на жаль, ця галузь в Україні має ще дуже багато недоліків. Деякі з них передусім пов’язані з екологічною ситуацією. Адже як відомо, цукрова промисловість є одним із основних забруднювачів довкілля. А те, як саме це відбувається, розглянемо згодом.
Історія розвитку цукроваріння у Тернопільській області
У Тернопільській області цукроваріння має дуже давню історію. Цукрові буряки тут вирощували ще у ХІХ столітті. Тоді ця галузь вперше розпочала розвиватися на теренах нашої держави. Однак не лише наша область стала основною з вирощування цієї культури, були й інші. Цукрова промисловість поступово розвивалася, а навколо перших заводів формувалися й інші підприємства. Тривалий час вона залишалася провідною в регіоні, а в 70-80-х роках минулого століття взагалі досягла найбільшого розвитку. Однак із стрімким розвитком галузі, почали з’являтися й певні проблеми. Вони стосувалися безпосередньо екології. Проте на це тоді мало хто звертав увагу. В СРСР на території діяло 9 цукрових заводів. Найпотужніші знаходилися у місті Кременець, Хоростків і Чортків.
Тривалий час Тернопільщина посідала чільне місце у виготовлені цукру й похідної продукції від нього. Ситуація дещо змінилася у 90-х роках. Радянський Союз розпався, а Україна нарешті здобула Незалежність. Цей час взагалі вважається кризовим для нашої держави. Тоді відбувалися значні зміни, які призвели до занепаду величезної кількості промислових об’єктів. І це стосується не тільки цукрової промисловості. Загалом галузь в області почала поступово занепадати. Фактично остаточно припинили свою діяльність тернопільський цукровий завод і Кременецький. Лише деякі з них вдалося зберегти.
Проблема постала перед виробниками у конкуруванні з іноземною продукцією, яка була більш дешевшою. Через це деякі підприємства змушені були перестати переробляти цукрові буряки. Цукроваріння вже здавалося не таким потужним як у минулих століттях. Виникав дефіцит сировини. Цукрових буряків вирощували недостатньо, а тому виникала потреба у їх завезені з інших областей. Попри те, варто взяти й до уваги старе устаткування, яке потребувало заміни та удосконалення виробничого процесу. Майже всі заводи, що станом на сьогодні є діючими на території області, входять до німецької групи компаній “Pfeifer & Langen” й ТзОВ “Радехівський цукор”.
Загалом Тернопільська область має унікальні можливості для розвитку цукрового виробництва. Про це говорять її попередні досягнення у цій галузі. Проте спершу потрібно подолати всі проблеми, які повстали перед регіоном: екологічну, зменшення площ посіву і застаріле устаткування.
Як цукрова промисловість забруднює навколишнє середовище?
Цукрова промисловість до сьогодні вважається одним із найпотужніших забрудників навколишнього довкілля. На таких підприємствах існує близько 17 різноманітних стаціонарних джерел забруднень. З них і викидаються в атмосферу небезпечні речовини. Загалом потенційний обсяг викидів за рік на промислових об’єктах становить до декілька сотень тонн. Дуже потужними є викиди діоксиду нітрогену, аміаку, вугілля, різних типів пилу, вапна тощо. Однак у склад викидів ще можуть входити й інші небезпечні домішки та отруйні гази. Це дуже сильно шкодить не тільки природі, але й людям. Викликає у них різноманітні захворювання.
На жаль, далеко не кожне підприємство дотримується усіх поставлених санітарних норм. А на багатьох взагалі не витримані розміри санітарно-захисних зон. Як в результаті, виробничий процес вже є неправильним і дещо небезпечним. Окрім цього, варто й згадати застаріле обладнання з минулого століття, яке є не дуже екологічним. Сучасні цукрові заводи використовують у своїй роботі сучасне, оновлене устаткування, що завдає мінімальної шкоди навколишньому довкіллю. А тому – це вже просто необхідність. Значного оновлення потребує більша половина підприємств. Однак на це потрібні кошти.
Шляхи подолання проблеми
Повністю подолати проблему екологічного навантаження промисловості не вдасться. Так чи інакше, кожен виробничий процес завдає шкоди навколишньому середовищу. Проте цей вплив можна звести на мінімум, звісно, якщо дотримуватися всіх встановлених правил і норм. Наприклад є можливість взагалі мінімізувати викид аміаку, газ із задушливим запахом. Для цього необхідно пропустити його крізь абсорбер. Майже кожному такому небезпечному “продукту” відходів можна знайти призначення.
Внаслідок цукрового виробництва виникає й фільтраційний осад. Його утилізація є дуже необхідною. Саме він є основним джерелом забруднення води, ґрунту та повітря. Тому існує й питання щодо його усунення. Всесвітня організація охорони здоров’я переконує, що збільшеність захворюваності та проблем із здоров’ям викликає саме забрудненість повітря. Від цього щороку помирає близько мільйона людей. Небезпечним є й пил, який утворюється внаслідок цукроваріння.
Підприємствам необхідно дуже ретельно переглянути весь свій робочий процес та замінити деяке устаткування на більш екологічне, або те, що менше шкодитиме навколишньому середовищу. Проблема відходів на цукровій промисловості – первинна. А тому розпочати потрібно з неї. Як ми бачимо, деякі такі “продукти” виробництва можна застосовувати повторно, це мінімізує вплив на довкілля. Очевидно, що такі реконструкції слід провести на таких ділянках, де можна очікувати позитивний вплив на споживання теплової та електричної енергії. Адже, як відомо, втрати при споживанні такої енергії та води дуже негативно позначаються на економічній ефективності всього виробництва й екології.
Важливою є і перебудова ланок виробництва кінцевого продукту. Це стосується розширення асортименту та підвищенням їх у ціні. Тому ми можемо зробити висновки, що цукрова промисловість в Україні, та загалом у області потребує певного оновлення та модернізації. Так би мовити “нового погляду” на старе виробництво.
