Геліцекультура в Україні розвивається відносно недавно, однак чимало експертів вважають, що вона буде прибутковою ще дуже багато років через зростання попиту продукції на міжнародному ринку. В нашій країні вона розпочала розвиватися ще задовго до створення перших равликових ферм. І вже станом на сьогодні, тут налічується більше ста підприємств. Проте з розвитком галузі, досвідчені равлиководи зіштовхнулися з проблемами і всіма підводними каменями равлиководства. Далі на ternopil.name.
Останнім часом геліцекультура набуває поширення й на території Тернопільщини. Тут діє один із найпотужніших виробників равликів у області “ELITE SNAIL” та ще декілька незначних підприємств. А як саме ця галузь розвивається тут давайте дізнаємося більш детальніше.
Геліцекультура в Україні
Геліцекультура – це вид агробізнесу та тваринництва, що займається вирощуванням равликів для подальшого їх використання у косметологічній чи харчовій промисловості. Про продовольче споживання равликів нам відомо вже досить давно. Це обумовлено передусім великою концентрацією білка, заліза й амінокислот, які потрібні людському організму. А ще це м’ясо має досить низький вміст жиру. В Україні з кожним роком геліцекультура демонструє інтенсивне зростання.
Вона поступово перетворюється на повноцінну галузь промисловості. Лише у 2016 році наша країна експортувала близько 350 тисяч тонн равликів до найближчих сусідів. Це в 4 рази перевищує експорт традиційного продукту – українського сала. У 2019 році експортований продукт перевищив 166, 5 тисяч тонн. Однак коли ж розпочали з’являтися перші равликові ферми в Україні?
Перші равликові ферми на території нашої держави з’явилися ще у 2008 році. Ця галузь настільки “прижилася” в країні, що зараз тут налічується більше 100 підприємств з вирощуванням черевоногих. Майже всі українські равлики йдуть на експорт. Чому так? Споживання цієї продукції на нашому ринку є досить низьким. Не всім до вподоби споживати таке м’ясо, а от у європейських країнах воно досить поширене і вважається справжнісіньким делікатесом. Особливо полюбляють їсти равликів у Франції. А тому це чудова можливість заробити трохи грошей.
Проблеми розвитку галузі
В Україні, зокрема у межах Тернопільської області існує проблема, яка стосується геліцекультури. Це – збирання равликів у природі. Зокрема, ця справа дуже поширена у північних лісах регіону: Кременеччині, Шумщині та Монастирищині. Для людей такий спосіб є порятунком і можливістю хоч якось вижити й заробити грошей. Збиранням равликів у природі тут займаються не тільки дорослі, але й діти. Однак для того, щоб масово збирати молюсків необхідно отримати спеціальний дозвіл від екологів. А чи насправді це робиться? Невідомо.
Ще однією проблемою, з якою зіштовхнулися у вітчизняній геліцекультурі – проблема потужності, переробки й заморожування продукту. На жаль, всім необхідним володіє лише незначна частина українських підприємств. І це переважно лише масштабні виробники. А це є дуже необхідно, адже у замороженому та консервованому вигляді найбільше людей купують равликів за кордоном. Проблеми виникають і при формуванні товарної партії. Якщо, наприклад, взяти маленьку ферму чи підприємство то воно не в змозі забезпечити виготовлення мінімальної партії, яка буде становити до 18 тонн равликів.
Щодо ціни, то м’ясо равликів є дорогим на українському ринку. А точніше, ціна на експорт і вже на готові страви внутрішнього ринку відрізняються. Для того аби ця галузь і надалі активно розвивалася на теренах нашої держави необхідно звернути увагу на проблеми, що тут існують.
Равликові ферми Тернопільської області: де поширені та найбільші підприємства
На Тернопільщині геліцекультура досить активно розвивається. Однак найбільшого розквіту вона набула у північній та центральні частині. У густих лісових масивах равликів є дуже багато. Ще задовго до розвитку цієї галузі в Україні, тут вже займалися збиранням молюсків, приготуванням з них смачної їжі. А жінки дуже часто використовували равликів у косметологічних цілях. Зараз навіть існують спеціальні процедури омолодження шкіри або равликотерапія. Для багатьох – це спосіб заробити грошей. Через важкі часи люди змушені збирати равликів і здавати їх заготівельникам.
На півночі області поширеними є виноградні равлики. Вони водяться у лісах і вологих місцях. Молюски полюбляють їсти капусту. Дуже часто саме цей вид можна помітити у себе на городі чи прибудинковій ділянці. У Європі він також зустрічається, за виключенням південних її частин. В Україні найчастіше можна помітити цього молюска у західній частині, однак він є поширеним і в інших регіонах. Збирання равликів у природі є справою не з легких і потребує часу. Відтак вирощування черевоногих на фермах тут набуває все більшої популярності.
Одним із таких прогресивних підприємств є “ELITE SNAIL”. Виробники створили цілий кооператив, згодом – кластер. Загалом уся продукція тут спрямована на експорт до країн ЄС. Якщо поглянути на рівень безробіття, то найбільший він у селах і сільськогосподарському господарстві. А завдяки цій галузі, люди з найвіддаленіших сіл мають змогу заробляти кошти для свої потреб. Станом на сьогодні, тернопільське підприємство “ELITE SNAIL” є лідером серед виробників у області. Їм вдалося розробити ефективний метод вирощування равликів, відповідно до якого вони розмножуються двічі на рік. Підприємство досить активно розвивається й використовує перевагу європейського курсу. Окрім цього, вони влаштовують й екскурсії на ферми. Це, насправді зацікавлює й захоплює людей до пізнання. А ще їх перевагою є “равликові школи”.
“ELITE SNAIL” є одним із основних виробників равликів у межах Тернопільської області, проте тут є й інші. Щоправда, вони не такі масштабні. Маленькі підприємства в області насправді переважають. Так, на Шумщині одразу 3 подружжя започаткували власний бізнес по вирощуванні молюсків. Вони є членами кооперативу равлиководів у Тернополі, а ще – партнерами по бізнесу з іншими виробниками у своїй місцевості. Їх продукція спрямована на ринок і споживання у межах рідної держави.
На Кременеччині геліцекультура також прийшла у розвиток. Місцевий житель надихнувся побаченим у Польщі та вирішив започаткувати власний бізнес з вирощуванням равликів.
Як ми бачимо, на Тернопільщині ця галузь лише розпочинає активно розвиватися. Власники равликових ферм і підприємств на своєму шляху мають подолати ще багато труднощів задля успішного розвитку цієї галузі в області.
Підводні камені равлиководства
Для того, аби стати успішним равлиководом недостатньо лише закупити тонну равликів і закинути їм корму. Насправді, це справа дещо делікатна й потребує чимало уваги до себе. Лише на перший погляд може здатися, що ферма з равликами це дуже просто: пішов, придбав молюсків, годуєш їх і поливаєш. А після того, як вони розплодяться, збираєш та продаєш у ресторани, експортуєш за кордон. Задля створення цілої ферми, потрібно придбати не лише равликів, а й спеціальне обладнання, винайняти приміщення та кваліфіковану робочу силу. А ще, необхідно включити й власний час. Адже час дорівнює гроші.
Равлиководство загалом має досить багато нюансів. І будь-який із них цілком впливатиме на репродуктивну здатність молюсків, їх життєдіяльність і спосіб життя. Наприклад, при вологості, вони зовсім не паруються. Температурний режим повинен бути правильно встановленим. Це дуже впливатиме на стосунки черевоногих між собою. Равлики хоч і не є перебірливими у харчуванні, однак є дуже чутливими до різноманітних змін. У разі неправильного зберігання корму, він просто зіпсується і його зовсім не вживатимуть. Та це ще не всі нюанси равлиководства. Їх, насправді, є набагато більше. З ними дуже добре ознайомлені професійні равлиководи.
Якщо ж людина планує у найближчому часі розпочати цим займатися, то необхідно більш детальніше вивчити це питання, плюси та мінуси геліцекультури. Адже дуже часто бізнес вимагає повного залучення, значних вкладень, а не отриманий бажаний результат демотивує й загалом стане приводом до розчарування.
