Провідне місце серед галузей в Тернопільській області займає харчова. Це основна ланка, що є добре розвиненою тут. Харчова промисловість вміщує у собі декілька галузей. До них відноситься кондитерська, молочна, цукрова, м’ясна, борошномельна, круп’яна тощо. Борошномельно-круп’яна – є однією з найважливіших серед них усіх. Вона займається переробленням круп і зерна на борошно й крупи. Цікавим є і те, що ця галузь охоплює територію всієї області. Тому давайте більш детальніше розберемо її особливості на ternopil.name.
Як з’явилася борошномельно-круп’яна промисловість?
Борошномельно- круп’яна промисловість є відносно давньою на території Тернопілля й загалом в Україні. Вона спирається передусім на багату сировину. Основними продуктами її виготовлення є борошно та різноманітні крупи. У нашому регіоні галузь розвивається рівноцінно майже всюди. Та для багатьох досі залишається загадкою те, як саме вона з’явилася тут.
Ніхто точно не може сказати, як саме виникла борошномельна-круп’яна промисловість. Її витоки відомі ще за часів неоліту або новокам’яної доби. Цей період в історії людства тривав з 10-ого до початку 3-ого тисячоліття до нашої ери. Його вважають заключним періодом кам’яної доби. Тоді для розмелювання зерен використовували спеціальне приладдя – зернотерки. Через деякий час їх замінили млини. Та не одразу вони з’явилися.
Перші млини та поштовх до розвитку борошномельно-круп’яної промисловості в області
Згадку про водяні млини можна віднайти у грамоті Ю. Болеслава, яка датується XIV століттям, про це йдеться у Тернопільському енциклопедичному словнику. Цей князь був господарем земель Волині та Галичини. А тому ця інформація безпосередньо стосується й нашої області. Старовинні водяні млини послуговувалися для роботи лише енергією води. Тобто були повністю безпечними та екологічними. Дещо згодом змінили їх на жорна. А такі млини дуже рідко стали використовуватися у роботі.
Жорна за своєю величиною були більшими і меншими. Менші використовували самотужки. А більші – лише за допомогою великої худоби, яка приводила в його рух. Однак дуже скоро і їх перестали застосовувати.
На території Тернопілля поширеними вже стали вітряні млини. Їх головною особливістю було те, що енергія вітру для них слугувала джерелом енергії. Завдяки цьому – млин працював. А ще це повністю екологічно. Дуже часто використовувалися і як місце, де збиралися сільські громади задля обговорення тих чи інших питань. У ці часи паралельно розпочало розвиватися й нове ремесло – млинарство. Щодо нашої області, то тут воно теж прийшло у розквіт. А великий промисел розпочав розвиватися лише з кінця ХІХ століття.
Це й дало поштовх до виникнення й становлення споживчих центрів та загалом усієї промисловості краю.У борошномельно-круп’яну промисловість вкладалися чималі капітали. Однак вони мали переважно іноземний характер. Власниками були німці чи поляки. На своїх підприємства капіталісти впроваджували найновіші винаходи й механізми, що активно застосовувалися у провідних європейських країнах.
У ХІХ столітті вперше збудували великий паровий млин у Тернополі. А наприкінці цього ж століття, в області вже діяло близько 5 таких млинів. Млинарство як ремесло розвивалося. Це й стимулювало розвиток усієї промисловості в краї та мало відчутний вплив на подальше її становлення. У ХХ столітті їх становило вже близько 700. Потужність таких млинів , звісно, що незначна, однак вони були повністю безпечними. Сучасні млини більш модернізовані. Деякі з них повністю перейшли на споживання електроенергії. Вони неабияк підтримують розвиток борошномельно-круп’яної галузі на Тернопіллі.
Борошномельно-круп’яна промисловість розпочала розвиватися рівно тоді, коли з’явилися перші млини. У Радянському Союзі цю галузь підтримували та розвивали. Якщо поглянути на динаміку виробництва борошна і круп в області, то можемо помітити, що вона помітно знижувалася з кожним новим роком після 1990-ого. У роки СРСР ця галузь була дещо реконструйована внаслідок чого зросла потужність і концентрація виробництва.
Заготівлю сировини здійснюють хлібоприймальні пункти Тернопілля. Виготовлена продукція навіть експортувалася за кордон. У сучасному виробництві борошна і круп продовжують використовувати старі млини, однак їх було повністю переведено на електричне споживання.
Зараз борошномельно-круп’яна промисловість в Тернопільській області продовжує розвиватися. Підтвердженням цього є будівництво нових підприємств, які зосереджуються переважно у великих містах таких як: Тернопіль, Чортків, Бережани тощо. Борошно і крупи тут виготовляє ряд підприємств. Давайте розглянемо їх детальніше.
Характеристика підприємств
Харчова промисловість є добре розвиненою на Тернопільщині. Дуже багато підприємств тут спеціалізуються на виготовлені круп і борошна, а також виготовленні з них похідних продуктів. Майже всі вони зосереджені у великих містах.
Одним із таких є приватне підприємство “Захід Хліб Збут 2002”. Варто зазначити, що це основний та провідний виробник продукції на території всієї області. Воно спеціалізується на виробленні борошна вищого гатунку. А їх продукція є зреалізованою не лише в межах Тернопілля, але й в багатьох інших областях України. Ще одним великим підприємством, що зосереджене у Тернополі є “Тернопільський комбінат хлібопродуктів”. Воно займається допрацюванням сировини та її фасуванням. Комбінат до сьогодні виробляє борошно та різні крупи.
Схожі підприємства знаходяться у Збаражі, Бережанах, Чорткові й Бучачі. В останньому працює ТзОВ “Бучачхлібпром”. Воно займається переробленням зернових культур, реалізацією похідної від них продукції. Ще основна ланка їх діяльності- сільське господарство.У Збаразькому районі діє декілька схожих підприємств. Їх основна діяльність – укладання договорів і зберігання культур. А у Бережанах займаються вирощуванням технічних і зернових культур. В місті працює аж 2 таких підприємства: ЗАТ “Українська енергетична група” та “Бережаниагропродукт”.Насправді, цей список можна ще довго продовжувати.
Однак стає і без цього зрозуміло, що борошномельно-круп’яна промисловість в Тернопільській області розвивається досить добре. Чимало компаній навіть співпрацюють з країнами Європи, Азії чи Африки. Споживачами продукції є не тільки наша держава, але й інші. Добре експортується виготовлена продукція до сусідніх країн – Польщі та Словаччини. А як щодо впливу цієї галузі на навколишнє довкілля? Чи є у цьому негатив?
Яку шкоду довкіллю завдає легка харчова промисловість?
Харчова промисловість як і багато інших схожих галузей негативно впливають на стан навколишнього довкілля. Виробництво продуктів супроводжується утворенням рідких, твердих і газоподібних відходів. Вони дуже шкодять екології, забруднюють річки, повітря та прилеглі ґрунти. Однак найбільше все ж таки страждають водойми. Таке виробництво потребує значної її кількості.
Особливість легкої промисловості полягає в тому, що забруднення повітря інертними речовинами є дуже мінімальним. Однак як щодо електрифікованих млинів? Адже для того, аби виготовити величезну кількість продукції необхідно використати значну кількість енергії. Як ми знаємо, основним джерелом вироблення енергії в Україні є ТЕС або атомні електростанції. Не всі підприємства послуговуються для цього альтернативними джерелами.
ТЕС – основні забруднювачі повітря. Спалювання палива супроводжується виділенням різних небезпечних газів і речовин, що вільно потрапляють в атмосферу. Вони дуже забруднюють повітря, яким ми дихаємо, спричиняють зміни клімату та виникненню серйозних захворювань. Проте людство ще не готове повністю перейти на альтернативну енергію, не говорячи про її застосування у будь-якій галузі промисловості. Як ми бачимо борошномельно-круп’яна промисловість є не дуже сильним забруднювачем однак модернізації все ж таки потребує.
