Lux-torpeda – екологічний та швидкий потяг Другої польської республіки і тернопільські маршрути

По завершенню Першої світової війни і революції українські землі були поділені між Польщею, радянською Росією, Румунією та Чехією. В Галичині почали панувати поляки, які прагнули укріпитися на цій території, а тому крім придушення національно-визвольних змагань українського народу, відбувалось розселення тут польських громадян, утиски українських підприємців, а також вкладались значні кошти в об’єднання різних частин держави. Одним з інструментів цієї політики було покращення транспортного сполучення, зокрема й на Тернопільщині. А тому на Львівській залізниці, у міжвоєнні часи запрацювала Lux-torpeda – інноваційний, швидкісний та екологічний рейковий автобус. Детальніше про маршрути Lux-torpeda на території Тернопільської області, швидкість, комфорт, ціну та багато іншого розповість видання ternopil.name.

Як повідомляє Українська правда, інформація про швидкісний рух на Львівській залізниці, зокрема в Тернопільському регіоні у міжвоєнні часи обмежена джерелами, але дещо все ж вдалося дослідити, а тому перш за все загальна історія.

Коротка історія тернопільської залізниці

Тернопільська залізниця не постала на пустому місці. Для її спорудження існувала низка економічних, соціальних, військово-політичних причин. Проект її створення було розпочато ще в 40-х рр. ХІХ ст., але через різні обставини, зокрема й складний рельєф, справа затягнулась на 20 років. В середині ХІХ ст. обмеження, які існували у високих австрійських кабінетах було подолано і було покладено старт будівництву залізниці.

26 вересня 1864 року Владислав Заполовіч колишній обер-інженер залізниці отримав від влади дозвіл на будівництво колії між Львовом і Тернополем через Золочів, до Дністра і до Бродів. Завдяки цьому уряд отримав можливість приєднати до Європи родючу частину Галичини (тернопільський , північно-східну частину Бережанського, північну частину Чортківського та східну Золочівського повітів), а також сполучитись з Російською імперією, а отже з’єднати підросійську Україну з її зерновими багатствами і Австрійську імперію, як ринок збуту цієї продукції. Справа в тому, що через відсутність залізниці місцеве населення не могло продавати зерно, яйця покупцям чи вчасно його вивозити на продаж, а тому урожай чи інша сільськогосподарська продукція пропадала, а люди не могли вибратися із злиднів. Схожа ситуація була і з худобою.

Влада визначала будівництво цієї залізниці як термінове. Пасажирський рух тут очікувався більший, ніж до Бродів. Залізниця мала пролягати через Золочів, Зборів, Озерну та Глибочок. Тернополяни навіть організували депутацію до цісаря Франца-Йосифа з проханням підтримати будівництво залізниці.

15 травня 1867 р. концесію на будівництво отримало товариство Карла Людвіка. Будівництво розпочалося весною 1869 р. на різних ділянках. В Тернополі було викуплено землю для будівництво вокзалу, колій, локомотивного депо. Керував будівництвом старший інженер Зиґмунт Ріхман.

22 грудня 1870 р. в Тернопіль приїхав перший поїзд. Відстань між Львовом і Тернополем в 140 км потяг долав за 5 годин 10 хвилин. Не відразу залізниця стала звичною для більшості. Навіть ті, хто мав можливість нею користуватися частіше всього подорожували кіньми або ж приїжджали до Тернополя кіньми, а далі їхали потягом. Бували й такі випадки, що пасажири маючи квиток, але побачивши іскри, дим і чуючи стукіт коліс, відмовлялися їхати. Але так чи інакше, але Тернопіль отримав сполучення з великим світом.

Подальший розвиток залізниці на Тернопільщині в кінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Після запуску залізниці в Тернополі вона продовжила розбудовуватись, розширюватись, удосконалюватись. Так, 4 жовтня 1871 року відкрито лінію Тернопіль – Підволочиськ. А отже, Австро-Угорська імперія впритул наблизилась до кордонів Російської держави і вони змогли сполучити свої залізниці.

До Першої світової війни, яка розпочалась в 1914 р. Тернопіль сполучався залізницею через Копичинці з Гримайловом та Бучачем, через Великі Бірки, Скалат і знову ж таки до Гримайлова, через Чортків до Заліщиків і через Чортків до Іване-Пусте.

А під час війни було прокладено Гусятинську військово-стратегічну залізницю. Що цікаво, так це те, що устаткування для залізниці замовлялось в Австро-Угорщині, Німеччині та Британії (і це під час війни). Кошти в розвиток вкладала держава, місцева влада, приватні особи, комунальні структури.

Розвиток залізниці в 20-30 рр.

Загалом за австрійських часів залізниця належала різноманітних структурам. Після створення польської держави і окупації нею українських земель Галичини та Волині вся залізниця перейшла в державні руки. Частину акцій купили в 1918 р. а іншу в 1925 р. Отже, основним власником стала Польська Державна Залізниця.

Загалом в межах воєводства, до якого і входила Тернопільщина, налічувалось 36 станцій, де працювали працівники служби руху, і було 39 зупинок. В 20 рр. всі залізниці Тернопільщини мали довжину 885 км. Вони обслуговувались двома підрозділами, що мали назву Дирекції: Станіславською та Львівською.

Варто також сказати, що Польща 20-30 рр. мала розвинену залізничну мережу. Вона дісталася у спадок від Австрії та Австро-Угорщини і використовувалась вона як в попередньої держави для вивезення з наших земель сільськогосподарських продуктів, сировини і природних ресурсів. Статистика говорить про такі цифри вивезення вантажів в кінці 30-х рр., напередодні війни. Так, в 1937-1938 рр. залізниця перевезла 184780 тонн зерна, 60390 – борошна, 12560 – картоплі, 76460 – цукрових буряків, 3560 – цукру, 18940 – висівок, 1861 – яєць, 1011 – сіна і соломи. Більшість тернопільських продуктів споживались в центральній Польщі, а частину підприємці експортували в країни Європи: Англію, Австрію, Чехословаччину, Іспанію та Італію.

Тернопільський вокзал

Тернопільський вокзал, на який прибували всі пасажирські поїзди, бачив багато на своєму віці. У вересні 1920 р., коли, прогнавши більшовиків, містом оволоділи польська піхота та кінні загони Симона Петлюри, штаб Головного отамана військ УНР розташувавсь у великому салоні вокзалу на другому поверсі.

В польські часи значного розвитку набула товарна станція, росло тернопільське залізничне депо, розширювалися складські та виникали нові службові приміщення. А для безпеки і порядку працював постерунок (дільниця) залізничної поліції. Це сприяло розвитку міста і приваблювало «гроші».

За рахунок збільшення пасажирського руху зросла кількість туристів із заходу. А тому за декілька років залізниця починає широко використовуватись для розвитку туризму, а отже вокзал розчинив свої двері для численних туристських груп, що прибували для ознайомлення з містом та мальовничими місцями нашого краю через бюро подорожей «Орбіс».

Для зручності туристів на привокзальному майдані їх очікували кінні фіакри (найманий кінний екіпаж на 2 коня), дрожки (російська назва) (екіпаж на 1 коня) та навіть перші автомобілі. Вартість проїзду містом була в межах 2 злотих, якщо був присутній багаж, і 1 злотий, якщо лише пасажир. Вартість паркування такого таксі в межах міста і міських рогаток півтора злотих. За межами Тернополя ціна визначалась за домовленістю. Важливу роль відігравав стан дороги. А тому ціна була від 50 грошей до 2 злотих за 1 км.

«Люкс-торпеди»

Поляки активно розвивали залізницю, а тому з 4 червня 1936 р. на Тернопільщині почав курсувати швидкий дизельний поїзд, який народ називав «люкс-торпедами». Що ж це за звір «люкс-торпеда»?

Lux-torpeda – це була так звана «автомотрисою» (від французького слова – Automotrice, яке пішло від дав.-гр. αὐτός – «сам» та лат. mōtrīx – «та, що приводить у рух», жіночий рід до слова motor). Тобто це – вагон із вбудованим двигуном внутрішнього згоряння. Сьогодні в Україні чи Європі такі вагони можна назвати рейковим автобусом (рейкобусом). Такі автомотриси мають один чи два вагони, які зчеплені і утворюють дизельний потяг. Автомотриса розташована на початку потяга чи на обох кінцях.

Першу автомотрису було винайдено інженером М. А. Кабані з бельгійського міста Меклен в 1877 р. Її навіть виставляли на Паризькій виставці 1878 р. Такий механізм рухався завдяки паровому двигуну. Тут були місця для пасажирів першого-третього класів, місця для багажу, а також увага цікаво – короби для перевезення собак під днищем.

Автомотриси в Україні

Перші бензотрамваї з’явились в Україні, Києві в 1911 р., і існували до 1934 р. щоб сполучати лівий і правий береги Дніпра. З часом все київське лівобережжя користувалось таким видом транспорту. Навіть була лінія в Бровари. Бензотрамвай ходив до Успенського монастиря Києво-Печерської лаври. Подальша електрифікація цих маршрутів зробила їх непотрібними в столиці України. Але також такий бензотрамвай існував в Святогірську, що на Донеччині. Після другої світової війни і він зник. Але продовжували використовуватись автомотриси для обслуговування неелектрифікованих ділянок.

Технічні характеристики автомотриси

Як було сказано вище перша автомотриса на території Тернопілля з’явилась 4 червня 1936 р. Вона сполучала Львів з Коломиєю, Бориславом та Тернополем. Офіційна назва «Моторний експрес-потяг», а люди казали «Люкс-торпеда». Потяг мав дві кабіни і виглядав як гібрид автобуса та лімузина. Дизайн такого вагону далеко випереджав дизайн 30-х років, а тому коли потяг проходив біля станції, то вся увага була прикута до нього. Плюсом була відсутність потяга, хмари диму. Це все відрізняло «люкс-торпеду» від тодішніх поїздів.

Її довжина складала 22 метри. Рухалася вона завдяки роботі 2-х шестициліндрових дизельних двигунів. Вони давали можливість набирати максимальну швидкість 120 км на годину. Середня, правда, складала 100-105 км.

Перші такі потяги виготовлялись в Австрії компанією Аustro-Daimler-Puch і називалися Pociąg Motorowo-Ekspresowy MtE – «експрес-поїзд із двигуном внутрішнього згорання». Поляки купили спочатку одну таку машину, а далі придбали ліцензію і почали виготовляти автомотриси на Польській фабриці локомотивів Fablok. В її конструкцію було внесено зміни. Таким чином намагались її адаптувати до місцевих потреб. Зокрема, ставили більш потужніші двигуни, які розміщувались попереду кабін машиністів (тобто їх було 2: спереду і ззаду). Завдяки цьому потяг отримував можливість економити час на маневруванні на вузлових станціях, а також не треба було відчіпляти та переганяти локомотив, коли треба було їхати в протилежну сторону. Кабіни з’єднувались між собою звуковою та світловою проводкою та сигналізацією. Правда і вартість таких потягів була вищою. Також в цих потягах диск колеса спирався на бандаж через пневмошину автомобільного зразка, а це дозволяло покращувати плавність ходу, а отже зменшувало динамічні навантаження на рейки.

Планувалось такі потяги використовувати для сполучення Кракова і лижного курорту Закопане, але з часом масштаби використання таких потягів було розширено на інші воєводства держави (до Варшави, Катовіце, Лодзі). Від Кракова до Закопане такий потяг їздив за 2 год 18 хв. (150 км). Рекорд на той час.

Кількість місць становила від 48 до 52. Зважаючи на стан доріг Польщі того часу, такий транспортний засіб був вершиною швидкості, комфорту та краси.

Використання потяга на Тернопільщині

Спочатку «люкс-торпеда» їздила із Львова до Тернополя з вересня 1936 р. З міста Лева вона відправлялась о 15.28 і прибувала у файне місто в 17.12. Далі знову ж таки відправлялась назад о 21.27. Загалом в дорозі вона перебувала 1 год. і 45 хвилин. Вартість проїзду 1,5 злотих. Це була ціна квитка за місце третього класу.

А от наприклад вартість поїздки з Варшави до Кракова становила була недосяжна для більшості і становила 40 злотих. І це при тому, що середня зарплата в довоєнній Польщі становила 100 злотих.

Також такий потяг привозив до Тернополя пошту, а тому його прибуття очікували з нетерпінням. Вокзал – це було важливе місце для продажу преси, а тому коли прибував потяг, то перон наповнювався криками та вигуками хлопчаків, які продавали газети. А пошту доставляли щодня лише тим, хто проживав в центрі. Мешканцям околиць доводилось чекати наступного дня.

З 15 квітня 1938 р. «торпеда» вже почала курсувати до Чорткова, а тому мешканці і цього міста могли скористатись його послугами.

Взагалі ці потяги в Галичині їздили також через Стрий, Дрогобич на Борислав, через Галич, Станіслав до Коломиї і через Чортків до Заліщиків. Такі маршрути існували на літо 1939 р. Тобто, такий на таких маршрутах працювала «люкс-торпеда» напередодні війни.

Звичайний потяг їхав 75 км за 1 годину, а «люкс-торпеда» за цей час долала 90 км. Але все залежало від окремих ділянок, адже місцевість була різна. Зокрема, потяг з Тернополя до Заліщиків їхав із швидкістю 58 км за годину, з Львова до Тернополя – 75 км за годину, а до Коломиї швидкість виростала до 93 км за годину (195 км долала за 2 год. 10 хв.)! До речі сучасні швидкі потяги долають цю ж відстань від 3 год. 25 хв. до 6 год. 52 хв. залежно від його типу. «Укрзалізниця» зазначає, що сучасні швидкісні експреси рухаються зі швидкістю 70-90 км/год, а звичайні та приміські 50-70 км за годину.

Друга світова війна

Війна поклала край розвитку цих потягів. Більшість «люкс-торпед» були знищені снарядами та бомбами. Дві, які «вижили» на Краківському вокзалі використовувалось для обслуговування німецьких солдатів та офіцерів. На них був напис: «тільки для німців». Вони курсували до Закопаного і назад.

«Люкс-торпеди» після війни

Після війни радянська окупаційна влада захопивши Польщу і встановивши там свій комуністичний режим не планувала відновлювати «люкс-торпеди», а тому повернула їх місцевій владі в непридатному стані. Однією з них возили на роботу польських гірників-шахтарів, а іншу розібрали для отримання запчастин для першої. В 1954 р. ці потяги були списані на переплавку, а отже ми не маємо можливість їх побачити навіть в музеї.

Отже, історія розвитку транспорту, інновацій, інженерної думки на Тернопільщині – це вельми цікава справа, яка ще довго даватиме нам можливість дізнаватися нове, цікаве, захопливе. Якщо ж говорити про «люкс-торпеди», то вони були частиною важливих світових інновацій, які прийшли в наш край і показали мешканцям, що українці можуть користуватися світовими здобутками, якщо жити в європейській державі (такій, що не особливо прихильно ставилася до українців). Війна перекреслила все найкраще, що дала польська держава і знову ж таки кинула нас в пітьму радянської окупації.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.