Місто Бережани, що на Тернопільщині, називають маленькою Швейцарією, прирівнюючи його природу та архітектури до європейської країни. І цей вислів на 100% прижився у селі Потутори, яке прилягає до міста. Саме там вже багато років розвиває екологічний підхід до господарства українсько-швейцарська ферма “Жива Земля Потутори”, пише ternopil.name. А вона може похвалитись цікавою історією, амбітною командою, важливими цінностями й багатьма іншими моментами, про які ми зовсім скоро дізнаємось. Тож час з’ясувати, яка вона – частинка Швейцарії в Україні.
Історія ферми
“Жива Земля Потутори” почала свою діяльність ще тоді, коли екологічний підхід до виробництва не був мейнстримом. А сталося це у 2007 році з ініціативи бережанця – Івана Бойка, який знайшов для свого проєкту інвесторів зі Швейцарії. Чоловік навчався у Київській сільськогосподарській академії, тож в аграрній сфері він не випадкова людина. Іван досить швидко визначив напрямок своїх інтересів та впевнено розвивав потрібні навички. А ідея щодо власного господарства до нього прийшла зовсім випадково. І відбулось це задовго до відкриття популярної ферми у Потуторах. Так, ще у 1997 році чоловік працював викладачем у Бережанського агротехнічному коледжі. Саме тоді він відправився у відрядження до Швейцарії, де його вразила філософія мешканців щодо господарювання. Надихнувшись новим досвідом, він повернувся додому й взявся розробляти план дій.
Для розвитку свого фермерського господарства Іван Бойко обрав рідне село – Потутори. Саме там він домовився з місцевими жителями щодо землі й заснував “Лисоня Біо”. Таку назву мав початковий проєкт, яким займався лише чоловік. Хоч він і зацікавив швейцарських інвесторів можливостями української землі, однак вони довго наважувались на перший крок. І, як каже Іван, це не дивно, адже тоді він мав зовсім крихітне господарство без жодних гарантій щодо майбутнього. Однак старанність чоловіка і його розуміння принципів господарства швейцарських фермерів переконали інвесторів в перспективності цього проєкту. Так, у 2007 році було засновано органічну ферму “Жива Земля Потутори”. А назва походить від швейцарської асоціації “Жива Земля Швейцарія”, яка стала власником підприємства. Тож зараз на території ферми гордо красується табличка, яка вказує, що це українсько-швейцарське господарство.
“Жива Земля Потутори” відразу ж зосередилась на трьох напрямках роботи – вирощуванні трав, рослинництві та молочному скотарстві. А ці сфери визначили як інтереси директора ферми – Івана Бойка, так і амбіції фермерів зі Швейцарії, які постійно навідувались до Потутор. Вони знайомились з новою країною, деякий час господарювали на фермі й визначались з пріоритетами. Хтось приїжджав лише для короткої екскурсії, інші залишались на довший термін, проте є одна людина, яку раз і назавжди підкорила Бережанщина. І це Крістіна Лібергер, яка разом з Іваном Бойком є вмілими ґаздами ферми у Потуторах.
Команда
“Жива Земля Потутори” – це історія не лише про виробництво продукції, але й про людські захоплення та любов до землі. Саме таким виявився тандем Івана Бойка з Крістіною Лібергер. Якщо чоловік представляє українську частину виробництва, то жінка переїхала до Потутор зі Швейцарії. А об’єднало їх спільне захоплення землею. Так само як і Іван, Крістіна до започаткування власної справи викладала у навчальному закладі. А потім жінка разом з однодумцями створила організацію “Жива Земля Швейцарія”. Новим етапом став переїзд до України, яка з першого погляду заполонила серце швейцарки. Тут вона взяла клаптик землі на фермі й заснувала власний проєкт – “Чаї з Потутор”. Він розвивається в межах підприємства, однак є окремим напрямом. І коли Крістіна займається вирощуванням трав, то Іван повністю занурений у рослинництво та тваринництво. Вони разом зростають, популяризують роботу ферми й транслюють нову філософію господарства.
Функціонування ферми – це турбота не лише її засновників. Так, “Жива Земля Потутори” має чимало працівників, які обожнюють свою роботу. А вільних рук й справді потрібно багато, адже підприємство дотримується правил, де більшість роботи потрібно виконувати власноруч. Якщо спершу Крістіна все робила сама, то тепер у неї є декілька помічниць, які вирощують понад 50 видів трав. І вони переконані, що ніщо не замінить людську працю. Саме тому кожен процес йде пліч-о-пліч з турботою та любов’ю до землі й людей. Ну а чим більше працівників, тим більше ідей можна реалізувати. Ферма діє за принципом, при якому кожним напрямом роботи опікується окрема людина. Ну а ще “Жива Земля Потутори” з радістю чекає на нові ініціативи, які можуть розвиватись з підтримкою ферми. Ось таке об’єднання діє у селі Потутори.
Принципи роботи
Якщо спершу ферма на Бережанщині здається звичайним підприємством, то, дізнавшись про принципи її роботи, думка різко змінюється. “Жива Земля Потутори” стала однією з перших в Україні, хто запровадив свідомий підхід до господарювання. А це насамперед означає, що заклад не запозичив лише деякі приписи екологічного підприємництва, а занурився у суть всіх процесів. Принципи його роботи поєднують і інтуїтивні рішення й правила, які обов’язкові для біодинамічного господарства.
Команда фермерського господарства – це люди, які все життя вивчали й працювали в аграрній сфері. Вони свідомо обрали для себе цю професію й щоразу вдосконалювались. Саме тому “Жива Земля Потутори” – це про любов до землі, щирість й кропітку працю. Працівники поділяють принципи керівництва й виконують всі процеси своїми руками. А це і сівба, розпушування ґрунту, збір урожаю, догляд за тваринами, пакування і т.д. Команда вірить в енергію, яка передається з землі, від сонця й людських рук.
Ще одним принципом роботи підприємства є розвиток й співпраця. А одне без іншого, на думку компанії, неможливе. Так, історія ферми почалась з бажання пізнати щось нове і продовжилась завдяки вдалому партнерству. Саме тому керівництво заохочує цікаві ідеї та проєкти, які можуть стати реальністю на території ферми. Так само підприємство прагне розвивати ідею екологічного підходу до справи. Фермери на власному досвіді зрозуміли, як непросто почати щось нове, тому вони шукають молоді підприємства, яким потрібна допомога.
Ну і найважливіше те, що підприємство наполегливо працює та не зважає на зовнішні перешкоди. Саме тому компанія залюбки користується правилом “В жодному випадку не здаватись”. А такий принцип пов’язаний насамперед з ситуацією на ринку. Так, екологічні господарства програють в питанні цінової політики. Як зазначав Іван Бойко, інші фермерства мають перевагу у врожайності, адже використовують штучні добрива, а “Жива Земля Потутори” вирощує все суто природним шляхом. І хоч ситуація на ринку поки не на користь ековиробництв, проте думок про зміну стратегії в компанії ніколи не виникало. А розв’язання цієї проблеми керівництво бачить у підвищенні рівня життя середньостатистичного покупця. Тож ферма не планує здаватись, а, навпаки, хоче змінювати правила ринку.
Біодинамічне господарство
“Жива Земля Потутори” є біодинамічним господарством. Саме такою незвичайною для України ідеєю надихнувся Іван Бойко ще у 1997 році. І цю філософію пропагувала у Швейцарії Крістіна Лібергер. А вона має багату історію і цікаві приписи.
Так, біодинамічне господарство є одним із напрямів екологічного землеробства. А започаткував його німецький філософ Рудольф Штайнер. І як би дивно це не звучало, але це явище є саме філософським трактуванням, яке вперше було озвучено публіці у 1924 році. А суть біодинамічного господарства полягає в тому, що воно заперечує використання штучних методів землеробства. Хімікати, добрива, препарати – це все є забороненими речовинами, які порушують природний баланс. Ну а ключовим поняттям у цій філософії є слово “живий”. А це означає, що найкращим рішенням є те, що дає нам природа. Вплив сонячної енергії, магнітного поля Землі, матеріалів, які утворились в процесі життєдіяльності, сили ґрунту й живих організмів в ньому, вітру – це те, що стоїть в основі біодинамічного господарювання.
Саме тому ферма у Потуторах має назву, яка одразу натякає на її філософію. І як зазначав Іван Бойко, біодинамічне господарство – це не про бізнес, а про стиль життя. Працівники підприємства відмовились від застосування різноманітної техніки, адже так втрачаються усі корисні властивості рослин. Ну а щодо тварин, то ферма практикує безприв’язне утримання корів, вільне випасання й створює максимально природні умови.
