Вчені-натуралісти – це люди, які цілеспрямовано досліджують багатства рослинного й тваринного світу. Вони ведуть спостереження за природою, пізнають її дослідницьким шляхом, а побачене обов’язково описують, пише ternopil.name.
Їх праці стали початком формування сучасних природничих наук, цілеспрямованого дослідження живої та неживої природи, які в результаті призвели до розвитку географії, хімії, біології та інших дисциплін.
Яскравим феноменом в історії розвитку природничої науки України є галицький натураліст, мовознавець, дослідник мови і фольклорної спадщини Іван Верхратський.
Короткі відомості про Івана Верхратського
Іван Верхратський народився 24 квітня 1846 року в селищі Більче-Золоте (нині захід Чортківського району), коронному краї Королівстві Галичини та Володимирії. Його батько Григорій був місцевим священником. Він помер, коли хлопчику виповнилося всього 2 роки. Мати самостійно виховувала 4 дітей. Після смерті чоловіка переїхала до Львова, де Іван вступив до звичайної школи, а згодом навчався в гімназії.
У місті Лева промайнули й студентські роки майбутнього науковця. У 1868-му завершив навчання на філософському університеті Львівського університету, а згодом і студії на природничих курсах у Кракові. Такий контраст у виборі дисциплін зовсім не випадковий.
Зацікавленість природничими науками в Івана Григоровича з’явилася ще в гімназії. Він досліджував рослини й комах, зокрема, збирав свою першу колекцію. Але в саму науку подався не одразу.
Останні роки свого життя Іван Верхратський мешкав у Львові. Там і помер 29 листопада 1919 року.
Важливі здобутки в природничій галузі
Після краківський курсів викладав природознавство у Львові та Станіславові. У 46 років став професором природи в львівській Академічній гімназії, тій самій, в якій сам колись навчався. У навчальному закладі заснував природознавчий кабінет.
Працював у напрямку формування української природничо-наукової термінології, займався розробкою підручників з ботаніки, зоології та мінералогії для гімназистів.
Саме Іван Верхратський є основоположником української наукової термінології з природознавства. Вперше його праці побачили в львівському тижневику. У 17 років, захоплений наукою, хлопець активно працював над матеріалом. Лише згодом було видано книги й брошури, де Верхратський зібрав інформацію народних назв рослин, звірів, комах, молюсків тощо. Переймався екологією й екологічними проблемами.
Іван Григорович досліджував флору й фауну до кінця свого життя. Збирав колекції комах, переважно метеликів. Колекцією започаткував створення Природничого музею НТШ.
Відомі наукові праці
Основи науково-природничої термінології заклав своєю першою, найвідомішою працею – “Початки до уложення номенклатури й термінології природописної, народної”. Вона вийшла друком у 1864 році.
Йому також належать: “Нові знадоби номенклятури і термінольоґії природописної, народної, збирані між людьми”, “Зоольогія на низші кляси шкіл середних”, “Матеріали до словаря зоологічного”, “Реєстр місцевих ботанічних термінів і номенклатури” та багато інших.
У 1909 році з’явився тлумачний словник з мінералогії. Крім того, що видавав власні підручники, здійснював переклади й іншомовних наукових праць про природу.
Заповідник “Степ Панталиха” – нездійсненна мрія галицького натураліста
Іван Верхратський планував створити на Тернопільщині заповідник, унікальний комплекс площею 500 га. Австрійський уряд підтримав науковця, проте заповідна зона так і не з’явилася. Перша світова війна перешкодила планам галицького натураліста.
“Степ Панталиха” – у минулому природно-орнітологічний комплекс з унікальними видами тваринного й рослинного світу. Розташований на межиріччі Серету і Стрипи, у районі сіл Соколів, Заздрість, Дарахів і Бенева.
Остаточно осушений і розораний у другій половині ХХ століття. Такі дії негативно вплинули на ландшафт Панталихи, видозмінили його. Назавжди зникло чимало видів рослин і тварин, які населяли територію.
