Сьогодні на Землі, мабуть, більше не залишилося незвіданих куточків. У минулому, ризикуючи своїм життям і здоров’ям, мандрівники і дослідники з усього світу вирушали у довгі, складні подорожі географічного пізнання. Ними керувала цікавість і бажання нових відкриттів.
Польсько-український мандрівник і геолог Олександр Чекановський досліджував Приморський хребет, Середньосибірське плоскогір’я, пониззя річки Лена та відкрив кряж, що носить його ім’я, пише ternopil.name.
Дитинство та юність Олександра Чекановського
Олександр Чекановський народився у 1833 році на Тернопільщині, в Кременці, серед невимовної краси просторих гір. Його батько – Вавжинець, був місцевим чиновником, утримував власний пансіонат. Серед професорів і студентів користувався неабиякою пошаною. Мати Йоанна походила з Ґастеллів.
У 4 роки маленький Олександр разом із сім’єю переїхав до Києва. Там закінчив гімназію та університет, де навчався на медичному факультеті. З раннього віку проявляв інтерес до природничих наук, планував вступити на природничий факультет. Здобуваючи лікарський фах, паралельно був слухачем лекцій з природознавства, відвідував екскурсії, брав участь у наукових поїздках тощо.
У 25 років, отримавши диплом лікаря, Олександр Чекановський переїхав до Дерпте, сьогодні – Тарту, другого за величиною міста в Естонії. Вивчав походження Землі. За 2 роки прослухав повний курс лекцій з мінералогії. Невдовзі його сім’ю спіткало складне становище. Через це був змушений покинути своє навчання в Дерпте та повернутися до Києва.
Після повернення влаштувався на роботу німецької компанії “Сіменс і Гальске”, що займалася виготовленням електричного обладнання, залізнодорожнього транспорту й побутової техніки. У ті роки компанія будувала телеграфну лінію з Росії до Індії. Робота Чекановського частково була пов’язана з поїздками.
Досить важкий графік дозволив Чекановському займатися й тим, що насправді подобалося. У Київському університеті систематизував палеонтологічну колекцію. Недосяжною, у той момент, мрією чоловіка залишалися відкриття й далекі мандри. І вона таки здійснилася. Відвідав Індію, Крим, гірську вершину Чатир-Дага, де провів геологічні дослідження.
Заслання до Сибіру
Як учасник польського повстання 1863-1864 років, Олександр Чекановський був ув’язнений у Києві. Спроба втекти стала фатальною. Його зловили і засудили на безстрокове заслання до Сибіру.
Польсько-український дослідник пішки перетнув Російську імперію від Києва до Тобольська. Дорогою збирав власну ентомологічну колекцію. У засланні Чекановський залишився сам. У нього не було грошей і в один момент здавалося, що смерть неминуча.
Якби не академік Ф. Б. Шмідт, то хто знає, як би склалася доля видатного геолога? Шмідт використав увесь свій потенціал і добився того, щоб Олександра Чекановського перевели до Іркутська.
Дослідження, наукові експедиції
В Іркутській губернії, з 1869 по 1872 роки, займався геологічними дослідженнями. На основі них вийшла монографічна праця, яку удостоїли золотої медалі. Чекановський займався вивченням Байкальских гір, геології Іркутської губернії й невідомих земель Сибіру, де людська нога майже не ступала. За внески у розвиток науки та дослідження Олександра Чекановського почали вважати одним із найвидатніших геологів російської імперії.
Упродовж 1872-1873 років спільно з астрономом Ф. Міллером займався дослідженням басейну річки Нижньої Тунгуски. Організував експедицію до Саянських гір, здійснив детальний опис Середньосибірського плоскогір’я, вивчав систему Єнісея та Лени тощо. Найцікавішою є, мабуть, його експедиція до Саянських гір.
Науковець планував підкорити вершину Мунку-Сардик. В експедиції взяло участь чимало видатних дослідників, але навіть високий професіоналізм не допоміг їм це здійснити.
Упродовж усього життя Олександр Чекановський займався геологічними дослідженнями і мандрівками. Йому вдалося побувати у найвіддаленіших куточках імперії. Досягнення, особливо в галузі дослідження геологічної будови Сибіру, мали величезне значення для розвитку всією науки.
Здійснив 3 сибірські експедиції. Результатами стало створення докладних описів місцевостей, їх станів, життя людей та побут, зібрання 18-тисячної колекції експонатів, доповнення карти, топографічні зйомки тощо. У 1875 році за власний кошт Олександр Чекановський дослідив береги Лени від Якутська до Булуна.
Самогубство
Про досягнення польського науковця говорили чи не у всій імперії. У 1875 році його таки амністували. Вільний від заслання геолог не повернувся до батьківщини. Він отримав запрошення до Санкт-Петербургу, тодішньої столиці імперії. Олександра Чекановського призначили на посаду наукового співробітника Петербурзької Академії Наук. У Петербурзі займався обробкою своїх матеріалів, результатів експедицій.
У 1876 році його хвороба (психічне захворювання, яке стало наслідком тифу) прогресувала. Сильний розлад довів науковця до божевілля. 30 жовтня 1876 року, у віці 43 роки, Олександр Чекановський наклав на себе руки. За попередніми даними, прийняв велику дозу отрути.
