Історія “Тернопільводоканалу” бере свій початок ще з ХХ століття. У 1928 році, за сприянням польського інженера-гідротехніка Отто Надольським, з’явився перший в історії проєкт централізованого водопостачання міста. До цього часу міщани не знали що таке “водопостачання” й “водовідведення”. Воду видобували просто у колодязях. У Тернополі їх налічували близько 600, проте точна цифра так і залишається невідомою. Далі на ternopil.name.
Проєкт водопостачання Отто Надольського
Отто Надольський як урядовий комісар Львова, сприяв розбудові водогону та каналізацій. За завданням польського уряду, інженер спроєктував централізоване водопостачання у Тернополі, однак реалізувати задум так і не вдалося. Перешкодою стала війна. Отто здійснив колосальний прорив у водопостачанні міста. Гідротехнік з’ясував де і на якій глибині залягає прісна вода. Між сучасними районами Нового світу та селища Біла, за підрахунками Надольського, речовина знаходиться на глибині 3-5 метрів.
Польський дослідник-науковець планував побудувати магістральні лінії довжиною 10 кілометрів. У Тернополі мали спорудити також 1 контрольний резервуар, кілька резервуарів чистої води, сифонний водозабір і 6 артезіанських свердловин. І хто знає, яка б система водоканалу була би зараз, якби вдалося втілити проєкт Надольського в життя.
Розвиток водопостачання та становлення водоканалу в УРСР
Через війну проєкт згорнули. Не відомо, чи до нього планували повернутися, проте вже після 1945 році це не мало значення. Новий уряд розгорнув масштабне будівництво промислового й аграрного комплексу в місті й загалом у області. Так з’явився м’ясокомбінат, меблеві фабрики, цегельні заводи, ремонтно-механічні підприємства тощо. Споживання води збільшилося у декілька разів. Наприклад, один робітник у нормі в середньому витрачав 25 літрів у холодному цеху, а в гарячому цей показник становив 350 літрів. Місто потребувало водомережі.
У 1947 році влада розпочала будівництво центрального водопроводу в Тернополі. Так, як за цей час місто значно виросло, то виникла необхідність будівництва водопостачання 2 черги. Питної речовини все ще попередньо не вистачало. Одеський філіал “Укрдніпрокомунбуд” у 1960-му розробив проєкт щодо розширення та реконструкцію вже наявного в Тернополі міського водопроводу. Ним передбачалося розширення території водозабору “Біла”.
Розпочалося будівництво додаткових свердловин. Того ж року, щоб забезпечити район “Східний” питною водою, збудували 3 резервуари питної води. У районі Загребелля “виросла” станція підкачки “Загребелля” з резервуаром чистої води. Її спорудили для забезпечення водою забудови території.
У той час з’являється адміністративний будинок з лабораторією та диспетчерським пунктом. З розвитком міста питання пошуків нових джерел водопостачання все ще залишалося відкритим. Чимало зусиль для розбудови системи доклали мешканці Тернополя й працівники “Тернопільводоканалу”: Пилип Амельчаков, Степан Тихолаз, Григорій Рівняк, Роман Мрачковський та багато інших фахівців у цій галузі.
У 1970 році, на ділянці насосної станції, завершилося будівництво водозабору та резервуарів. Водопровід сягав 400 метрів і простягався вздовж Об’їзної вулиці, що в мікрорайоні “Дружба”. Дефіцит води на “Дружбі” все ще був значним. Через два роки, після початку експлуатації водозабору припинили через погану якість води. Це, зі свого боку, призвело до погіршення водопостачання саме цього району в місті.
Одночасно із заводами та підприємствами, в місті з’являлися нові мікрорайони, що також потребували водопостачання. Для цього залучають промислові підприємства. На багатьох розгорнулося будівництво насосних станцій, свердловин, резервуарів з водою та водогонів.
Тернопільський водоканал у наш час
Історія Тернопільського водоканалу тісно пов’язана з цими подіями в місті. Вона продовжується й надалі. Після розпаду Радянського Союзу комунальне підприємство не припинило своєї діяльності, а навпаки, значно розширило й удосконалило її та спектр своїх послуг.
Їх основна діяльність пов’язана із забором, очищенням та постачанням води в місті. Серед інших, не менш важливих: монтаж водопровідних мереж, систем опалення і кондиціонування, технічне випробування та дослідження, діяльність у сфері архітектури, ремонт і технічне обслуговування устаткування тощо.
