Парк слави

Парк слави — найстаріший парк Тернополя, який місто знає як Старий

Йому понад сто шістдесят років, і це єдиний тернопільський парк, закладений ще за австрійської доби: 5,4 гектара, які встигли побути міською оранжереєю з пальмами й агавами в діжках, військовим цвинтарем, радянським меморіалом і знову просто Старим парком. Тут не буває натовпів і немає атракціонів — натомість є тінь сорока видів дерев, шість погрудь уздовж центральної алеї та найскладніша в місті історична спадщина, яку Тернопіль зараз переосмислює.

Родзинки

• Дата 1861 — парк заклали стараннями бургомістра Володимира Мандля, а розбивкою керував відомий львівський ботанічний садівник К. Бауер.
• Пагорб із меморіалом заввишки 6,5 метра, у центрі якого був «вічний вогонь»; сьогодні вогонь не горить, а сам пагорб потребує впорядкування.
• Скульптурна композиція «Материнський поклик» 1985 року — найсильніший художній акцент парку.
• Військове поховання — на території парку 484 військовослужбовці у 8 братських і 14 індивідуальних могилах.
• Алея Слави з шістьма погруддями вздовж центральної осі; частина постаментів у поганому стані — плитка обвалюється.
• Близько 40 видів дерев і кущів — тополя біла, бук, клен, дуб, ясен і хвойні; кілька старих дерев біля центрального входу тернополяни називають своїми улюбленими.

Що всередині

Парк компактний і симетричний: центральна алея йде наскрізь, від неї відгалужуються бічні доріжки, а меморіальна частина зосереджена навколо пагорба. Частина алей уже вимощена новою бруківкою, старі асфальтові ділянки помітно гірші — з вибоїнами й ямами.

• Центральна алея з шістьма погруддями обабіч.
• Меморіальний пагорб із майданчиком, де раніше горів «вічний вогонь».
• Військовий цвинтар із братськими та індивідуальними могилами.
• Скульптурна композиція «Материнський поклик».
• Дві культові споруди на території — молитовний дім і дерев’яна церква.
• Кілька вуличних тренажерів і лавки вздовж доріжок.

Чим зайнятися і для кого

• Тим, хто шукає тишу — тут майже завжди малолюдно, і в центрі міста це рідкість.
• Любителям історії міста — прочитати нашарування епох на одному гектарі: австрійський парк, повоєнні поховання, радянський меморіал, сучасна декомунізація.
• Мешканцям центру — коротка прогулянка після роботи без потреби кудись їхати.
• Тим, хто тренується просто неба — у парку є кілька вуличних тренажерів.
• Дендрологам-аматорам — близько сорока видів дерев і кущів, серед них старі екземпляри біля входу.
• Тим, хто приходить до могил — на території поховані 484 військовослужбовці, і 8 травня, у День пам’яті та примирення, сюди приносять квіти.

Як дістатися і практичне

Парк лежить у центральній частині Тернополя, тож найпростіше дійти пішки — від головних міських площ це 5–10 хвилин, а від залізничного вокзалу близько чверті години; поруч проходять маршрути міського транспорту, що обслуговують центр. Вхід вільний і цілодобовий, кас і воріт немає. На огляд закладайте 30–40 хвилин, з уважним оглядом меморіальної частини — до години. Найчастіша практична порада від місцевих несподівана: обирайте лавку подалі від дерев. У парку багато ворон і голубів із численними гніздами, доріжки часто всіяні пір’ям, а лавки під кронами бувають забрудненими — це головна причина нарікань на парк. Стан покриття нерівномірний: нові вимощені ділянки чергуються зі старим асфальтом у вибоїнах. Комендантська година в Тернополі й області — з 00:00 до 05:00; під час повітряної тривоги парк укриттям не є, найближчі захисні споруди облаштовані в будівлях центру.

Коли відвідати

Навесні тут одним із перших у місті з’являється зелень — старі дерева з великими кронами розпускаються рано, і в квітні парк уже дає тінь. Улітку це найпрохолодніший центральний простір Тернополя: сорок видів дерев на 5,4 гектара тримають щільний намет, і в спеку різниця з відкритими площами відчутна. Восени парк найфотогенічніший, а водночас найтихіший — туристичного потоку тут немає, тож жовтневі алеї часто повністю ваші. Взимку без листя стає видно всю структуру меморіальної частини: пагорб, алею з погруддями, лінії могил; це найкращий сезон, щоб зрозуміти планування парку.

Цікаво знати

Парк заклали 1861 року стараннями бургомістра Володимира Мандля, а розбивкою керував відомий львівський ботанічний садівник К. Бауер — і початково це був демонстративно «південний» простір: тут виставляли в діжках банани, агави, пальми й кипариси, чим місто пишалося. Наприкінці XIX століття парк став культурним осередком із концертами й святами, а 1901 року в ньому з’явився літній театр. Друга світова війна змінила все: з 1944 року парк став місцем поховань загиблих, і сьогодні тут лежать 484 військовослужбовці у 8 братських та 14 індивідуальних могилах, серед них четверо Героїв Радянського Союзу. У 1970 році на пагорбі заввишки 6,5 метра спорудили меморіальний комплекс із «вічним вогнем», і парк перейменували на Парк Слави; 1977-го він отримав статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення й увійшов до природно-заповідного фонду України. Далі меморіал добудовували: 1984 року з’явилася Алея Героїв із шістьма погруддями, 1985-го — скульптурна композиція «Материнський поклик». Після відновлення незалежності парку повернули історичну назву Старий, хоча в побуті й на картах назва Парк слави збереглася. Із 2014 року пам’ятні заходи перенесли з 9 на 8 травня — День пам’яті та примирення. Найпомітніша зміна останніх років — доля радянської військової техніки: у червні 2022-го її демонтували біля парку, гаубицю й бронетранспортер передали військовим, а корпус танка Т-34, установлений ще 1969 року й перенесений сюди 1990-го, вирішили продати, а кошти спрямувати на потреби армії. Місто витратило близько 70 тисяч гривень на відновлення корпусу й ще 86,4 тисячі на ремонт, оцінку та кран, після чого виставило його на аукціон зі стартовою ціною понад 872 тисячі гривень. Три торги пройшли без учасників, ціну знизили вдвічі, і на четвертих переміг київський підприємець із пропозицією 436,105 тисячі гривень — але міська влада відмовилася від угоди, вважаючи суму заниженою, і заявила про намір шукати покупця серед музеїв і колекціонерів, а виручені кошти спрямувати на дрони. Ще один епізод новітньої історії парку: у серпні 2022 року тут кілька днів експонували знищену російську військову техніку, і сотні тернополян приходили дивитися на обгорілі корпуси. Сьогоднішній стан парку суперечливий: частину алей перемостили, натомість постаменти погрудь руйнуються, майданчик колишнього «вічного вогню» занедбаний, а колонії ворон роблять лавки під кронами практично непридатними. Місцеві мешканці регулярно порушують питання повноцінної реконструкції найстарішого парку міста.

Поради відвідувачу

• Обирайте лавку на відкритій ділянці, а не під кронами: у парку багато ворон і голубів, і це найчастіша причина зіпсованої прогулянки.
• Тримайтеся нових вимощених алей — старі асфальтові ділянки мають вибоїни, незручні для коляски й роликів.
• Приходьте вранці в будній день: це найтихіший центральний парк Тернополя, і саме тоді він майже повністю ваш.

Питання й відповіді

Це Парк слави чи Старий парк? Це той самий об’єкт. Парк заклали 1861 року як міський, у 1970-му перейменували на Парк Слави, а після відновлення незалежності повернули історичну назву Старий парк — у побуті й на картах уживають обидві.

Чи горить тут «вічний вогонь»? Ні. Меморіальний комплекс на пагорбі заввишки 6,5 метра спорудили 1970 року, але сьогодні вогонь не горить, а сам майданчик перебуває в занедбаному стані.

Чи можна побачити тут танк Т-34? Ні. Радянську військову техніку демонтували біля парку в червні 2022 року: гаубицю й бронетранспортер передали військовим, а корпус танка місто виставило на аукціон, від якого згодом відмовилося через занизьку ціну.

Скільки часу потрібно на огляд? Парк невеликий — 5,4 гектара. На прогулянку достатньо 30–40 хвилин, з уважним оглядом меморіальної частини й поховань — близько години.

Які дерева тут ростуть? Близько сорока видів дерев і кущів: тополя біла, бук, клен, дуб, ясен і хвойні породи. Кілька старих дерев біля центрального входу місцеві згадують як улюблені.

Чому місцеві скаржаться на парк? Через птахів: колонії ворон і голубів гніздяться в кронах, доріжки бувають усіяні пір’ям, а лавки під деревами — забрудненими. Друга претензія — стан постаментів і старого асфальтового покриття.

Чи є вхідна плата? Ні, вхід вільний і цілодобовий. Обмеження одне — комендантська година в Тернопільській області з 00:00 до 05:00.

Що тут відбувається 8 травня? Із 2014 року пам’ятні заходи в парку проводять 8 травня, у День пам’яті та примирення, замість колишньої радянської дати — до могил 484 похованих військовослужбовців приносять квіти.