Навесні Тернопільщина вражає буянням квітів. Є тут свої долини нарцисів, ірисів, тюльпанів. Рукотворні. Висадили й доглядають їх мешканці краю, залюблені в квіти, пише сайт ternopil.name.
Нарциси біля підніжжя Замкової гори
Нарцисами підніжжя Замкової гори подружжя Срібних засіяло понад п’ять літ тому. Для краси. Висадили тоді щонайменше 10 тисяч цибулин. Придбали їх за власний кошт. Микола Олександрович на місцевому ринку особисто обирав тільки насіння білих, але навесні 2019-го зацвіли жовті.
Та попри колір до долини потягнулися кременчани. Приходили цілими сім’ями. Фотографувалися, відпочивали. Чутка про Срібних докотилося до столиці. Приїхали журналісти й на всю країну оповіли про подружжя пенсіонерів.
Після сюжету на одному з телеканалів з різних куточків України поштою почали надходити цибулини нарцисів. Так що у підніжжя гори Бона, так місцеві називають Замкову, ростуть тепер нарциси з Харківщини, Запоріжжя й навіть Криму. Багатоманіття кольорів і сортів зачаровує. Микола Олександрович каже, що то все завдяки його дружині Тетяні.
– Вона дуже любить квіти, дерева і порядок. Кожну пелюстку доглядає, – акцентує телефоном. – Є такі особливі люди. Душею природу відчувають.
Кількість нарцисів біля Замкової гори щороку збільшується.
– Досаджуємо, розсаджуємо, доглядаємо, удобрюємо, підкошуємо, жучків визбируємо, – каже пан Микола. – Внучки з Києва приїжджають, допомагають.
Цибулини Тетяна Пилипівна спершу висаджує на грядці, а потім – пересаджує на долину. З квітами вона на «ти» з малих літ. Добре знається на їхньому характері й примхах. Микола Олександрович підтримує захоплення дружини. За фахом він – учитель музики, тож серцем чує мелодію природи.
– Приїжджайте наступного березня, нарциси якраз зацвітуть, помилуєтеся, – запрошує.
Цього березня багато кременчан приходили квітами полюбуватися. Дорослі й діти. Знимкувалися й подружжю дякували за те, що висадили й доглядають таку красу. Срібні радіють, бо для людей стараються, мріють, щоб Тернопільщина завжди була у квітах та мирі.
Збаразькі долини нарцисів та ірисів
Свої долини нарцисів й ірисів є у Збаражі. Розкинулися вони на березі річки Гнізна, що в парку Бурляя.
– То був 2019-й, – оповідає телефоном директорка Збаразького будинку дитячої та юнацької творчості Оксана Стельмащук. – Якось у розмові з колегами з’ясували, що в кожного вдома багато нарцисів. Виник задум зайві висадити десь у громадському місці, щоб красою своєю людей тішили. Вибір впав на низину річки. Місцева влада наш задум підтримала, збаражчани донесли ще насіння, комунальні служби підготували грунт і спільно з вихованцями ми взялися до створення «Долини нарцисів».
На березі Гнізної ентузіасти висадили загалом понад п’ять відер цибулин. Про сорти й кольори дізналися, коли нарциси почали зацвітати. З’ясувалося, є ранні й дуже пізні, простенькі й сортові, що по дві-три квітки на стеблині мають.
– Першими, ще на початку березня, з’являються жовті, – зауважує пані Оксана. – Пізніх морозів вони не бояться. Витривалі. Десь у квітні розпускаються кремові, а в травні квітнуть білі, такі як в Закарпатті. Цьогоріч поміж нарцисів розсипалися незабудки й кульбаби. Дуже мальовничо.
Буяють нарциси у Збаражі до середини травня, відтак передають естафету ірисам. Вони квітнуть поруч, через декоративний місток, під якими в’ється стежка, що символічно ділить берег річки на два окрайці.
– «Долину ірисів» ми заклали на прохання збаражчан у квітні 2020-го, – пригадує очільниця будинку дитячої та юнацької творчості. – Саджанці люди зносили з усього міста. Висадили понад пів тисячі «півників», так в народі називають іриси. Різнобарв’я видів, сортів і кольорів вражають.
Отак й виходить, що від ранньої весни до пізньої осені Гнізна, ніби у віночку. Щойно сезон цвітіння завершується, комунальники викошують засохлі стеблини, залишаючи на березі зелений килим різнотрав’я.
– Зима для нас – щоразу хвилювання, – зізнається Оксана Стельмащук. – Переживаємо, чи всі цибулини добре перезимують, чи дочекаються весняного тепла, щоб знову вражати своєю красою.
«Долина ірисів» цьогоріч збагатиться ще на кілька сотень саджанців. До ініціативи БДЮТ доєднаються педагоги й учні Збаразького ліцею №2 імені Івана Франка. Спільно й доглядати за квітами легше. Адже додалися ще й острівці тюльпанів. Торік їх висадили довкола таблиць з назвами унікальних збаразьких долин. Таблиці наразі замінюють на якісніші, а тюльпани квітнуть.
Тюльпановий рай Ірини Валецької
Тюльпани майстриня з Кременця Ірина Валецька любить з дитинства. Особливо червоні. Їх ще мама вирощувала. Неньки давно не стало, а її улюблені квіти цвітуть. Розпускаються на початку квітня, зігріваючи душу красою.
Уже кілька весен поспіль город кременчанки перетворюється на справжнісінький тюльпановий рай. Різнобарв’я кольорів і форм вражає.
– Сусіди овочі й зелень садять, а я – квіти, – констатує телефоном пані Ірина. – На п’яти сотиках уже понад 50 сортів маю. Така собі маленька кременецька Голландія.
Тюльпани потребують уваги, тож у добру погоду пані Ірина щодня по кілька годин працює біля улюбленців.
– Найменше клопотів – з червоними голландськими, – зауважує. – Раз на чотири роки викопала, просушила, посадила і все. Вибагливіші – піоновидні, сорти «Yellow Pomponettе» і «Qatar». Доволі примхливі білі з червоними смугами красені сорту «Карнавал де Ріо».
Цвітуть тюльпани всього два тижні. Тож квіткова плантація кременчанки до середини травня міниться свіжими кольорами.
– Щойно тюльпани відцвітають, викопую цибульки, сушу й засіваю город сухоцвітами, – зауважує майстриня. – Ними згодом прикрашаю зимові букети, додаю їх до колосків злаків, виготовляючи дідухи.
На сортові тюльпани від Ірини Валецької серед квітникарів великий попит. Ціна – доступна, якість – гарантована. Замовлення на цибулини линуть з різних куточків області й країни. Щоправда, під час війни об’єми продажів трохи впали.
– Час такий, економічно нестабільний, – зазначає кременчанка. – Між хлібом і квітами, люди обирають хліб. Вірю, що скоро все зміниться, Україна переможе й навесні ще більше тюльпанів зацвіте, даруючи надію.